Посадила мати тополю
І росте вона біля вікна.
На зеленій, могутній кроні
Заховала краєчок життя.
Зачерпнула край неба в долоні
І гойдає його, як вві сні,
Обережно ранковий промінь
Доторкнеться до крони іі.
В гущавині зеленого листя,
Аж вирує пташине життя -
Чи співає птаха, чи кличе
У гніздечко своє пташеня?
З переливом лунає пісня,
Вітер спів несе в далечінь
І тополі, замріяне листя,
Щось тихенько шепоче у слід.
Посадила мати тополю
Кожним роком, щоб, навесні
Білим пухом укриті долоні
Простягала б в надіі мені.
Щоб життя не спинилось, не згасло
Білим пухом, біля вікна,
Невгамовним щебетом птахів
Материнська любов пролягла.
