Край небосхилу засвітились зорі,
День відійшов у марево ночі.
Чомусь, в душi моїй нема покою,
А серце тисне, як вогонь в печі.
“Засни,- шепоче ніч. Тобі я подарую
Перлини безсумнівного буття,
Своїми чорними очима зачарую,
І відійде засмученість твоя.”
Коли б це так. Щоб сон зігрів надію
У день прийдешній, у майбутній час,
І, щоб мої, рожево-світлі мрії,
Не опинилися б на обрії життя.
Дай сили, Боже, виміряти долю
І шлях, накреслений тобою, подолать.
Щоб не гнітилася душа в неволі,
Дай мені, Боже, світлого життя.
